Видео

Рекомендуємо до перегляду: Казка Дикі Лебеді українською мовою. Ганс Крістіан Андерсен. Казки для дітей. Частина друга #Ч2.

Казка Дикі Лебеді Ч1 - https://youtu.be/FWGG6s4j7e0
Казки українською мовою - https://www.youtube.com/playlist?list=PLAuZoZNR-L5zz8PQtyNTwbM4Ifp9K12QC
Давним-давно жив один король. У нього було одинадцять синів і одна донька Еліза.
Добре жилося дітям, але раптом сталося нещастя.
Мати їх померла, а король одружився на злий королеви, яка не злюбила бідних дітей.
Вона віддала Елізу на виховання в село якимось селянам, а принців перетворила на диких лебедів.
Елізе минуло п’ятнадцять років, і вона повернулася додому. Побачивши, яка вона гарненька, королева розгнівалась і зненавиділа пасербицю.
Зла мачуха намагалася своїм чаклунством зробити Елізу тупий і злонравних, але на чисту душею дівчину чаклунство не подіяло.
Тоді королева натерла Елізу соком волоського горіха, і дівчина стала коричневою і потворної. Ніхто не міг впізнати її – і Еліза пішла з палацу.
У лісі вона задрімала і всю ніч снилися Елізе брати: «Всі вони знову були дітьми, грали разом, писали грифелями на золотих дошках і розглядали чудесного книжку з картинками, яка коштувала півкоролівства».
Скупавшись у струмку, Еліза знову повернула собі свою красу.
Зустрічна старенька сказала їй, що бачила на річці одинадцять лебедів у золотих коронах. Серце підказало Елізі, що це її брати.
І справді, ввечері прилетіли лебеді – і перетворилися в принців!
Ми, браття, – сказав найстарший, – літаємо у вигляді диких лебедів від сходу до самого заходу. Коли ж сонце заходить, ми знову приймаємо людський образ. Тому до часу заходу сонця ми завжди повинні мати під ногами тверду землю. Живемо ж ми далекодалеко за морем. Туди доводиться перелітати через все море, посеред якого стирчить невеликий самотній стрімчак, на якому ми абияк і можемо відпочити, тісно притулившись один до одного. Лише раз на рік дозволено нам прилітати на батьківщину – всього на одинадцять днів.
Візьміть мене з собою! – Попросила Еліза.
У сітці з гнучкого лозняку понесли її брати-лебеді по повітрю. Страшною була ночівля в бурю на крихітному острові – “не більше голови тюленя».
Живучи в чудовій країні, Еліза все міркувала про те, як їй чар своїх братів.
Одного разу уві сні з’явилася Елізе фея Фата-Моргана. Вона сказала, що якщо своїми ніжними руками дівчина нарве пекучої кропиви, розімне її босими ногами, зробить з отриманого волокна довгі нитки і сплете з них одинадцять сорочок, які потрібно накинути на лебедів, чаклунство зникне. Причому поки не закінчиться робота, принцеса не повинна говорити ні слова. Інакше брати помруть!
Еліза взялася за роботу. Пухирі від опіків схоплювалися на її руках, але молодший брат омивав її руки сльозами і там, куди падала сльозинка, зникали пухирі, вщухала біль.
Працювала Еліза в печері. Молодий і красивий король тієї країни випадково під час полювання побачив «німу» дівчину в печері і забрав з собою. Елізе вдалося захопити запасеної волокно і одну готову сорочку.
Король проголосив її своєю нареченою, «хоча архієпископ і похитував головою, нашіптуючи королю, що лісова красуня, мабуть, відьма, що вона відвела їм усім очі і зачарувала серце короля».
Після весілля ночами юна королева тихенько йшла зі спальні в свою потаємну кімнатку, схожу на печеру, і плела там одну кропив’яну сорочку за одною, але, коли почала вже за сьому, у неї закінчилося все волокно.
Потрібно було йти на кладовищі за новим запасом. Дівчину підстеріг архієпископ і подумав: «Хто може вночі бродити по кладовищу? Тільки відьма! »
Еліза не могла виправдатися – їй заборонено було говорити. Швидко йшла робота, бракувало всього однієї сорочки.
Церковники засудили Елізу до спалення.
«Народ валом повалив за місто подивитися, як будуть палити відьму. Жалюгідна шкапа везла віз, в якій сиділа Еліза … »
Навіть по дорозі до місця страти не випускала вона з рук розпочатої роботи. Десять сорочок лежали біля її ніг, одинадцятого вона плела.
І ось прилетіли одинадцять білих лебедів, сіли по краях вози і шумно заплескали своїми могутніми крилами.
– Це знамення небесне! Вона невинна, – шепотілися люди.
Кат схопив Елізу за руку. Вона поспішно накинула на лебедів одинадцять сорочок, і … перед нею встали одинадцять красенів-принців, тільки у наймолодшого не вистачало однієї руки, замість неї було лебедине крило. Адже Еліза не встигла закінчити останню сорочку, в ній бракувало одного рукава.
Еліза змогла говорити – і розповіла все як було. Дрова в дровітні, приготовленої для багаття, зацвіли білими трояндами.
І зажили брати, Еліза і її чоловік-король без бід і печалей.

Підписуйтесь на наш канал МалявкаПуз - https://www.youtube.com/channel/UCSbKLkvAv_WghMZfh69vXSw

Наші друзі:
ОГОЛОШЕННЯ ВСЯ УКРАЇНА⚠🔊РОБОТА.ПОСЛУГИ.ПРОДАЖ🔊І ВСЕ.ВСЕ.ВСЕ 👪🌏 https://www.facebook.com/groups/186924655245719/
🎉ЩОДЕННІ ОГОЛОШЕННЯ🎉🔆ПРОДАЙ.КУПИ.РЕКЛАМУЙ.ПРОПОНУЙ.🔆🛍👟👚👔👒👢👗👙💰
https://www.facebook.com/groups/969064929936072/